Лютий 2002 р.

                                                         ЗАКОН САМОЗБЕРЕЖЕННЯ
Минає перший рік третього тисячоліття. Тисячоліття, основні тенденції якого ми не раз пробували спрогнозувати й науково обґрунтувати, базуючись на  досвіді, надбаннях, застереженнях  своїх попередників. Одначе деякі  події та обставини внесли  кардинальні поправки в усі передбачення футурологів - від 11 вересня 2001 року світ став іншим, глобально змінивши не лише політичний клімат на планеті, а й ментальність усього людства. " Чорний вівторок" ще раз, надто дорогою ціною, продемонстрував  нам, що означає на практиці не засвоювати уроків історії, нехтувати прецедентами, забувати чи бодай призабувати минуле.
   Наслідки, страхітливі, катастрофічні, до кінця ще не осмислені, спонукають оцінювати й переоцінювати задуми та вчинки як в особистісному, так і масштабному.  Ось чому в цьому контексті  незаперечною лишається  одна очевидна істина - хто забуває минуле, той не має майбутнього. Головна концепція діяльности УВАН, спрямована на  архівне збереження  минувшини й активне залучення найкращих інтелектуальних сил України, Америки, світу для досліджень та популяризації цих першоджерел - свідків історії, пройшла ще одне випробування на свою життєвість.
    Ми часто повторюємо, що наші архіви - це наша гордість. І то не перебільшення, варто лише переглянути картотеки, доторкнутися  до раритетних фондів чи то Е. Маланюка, чи  В. Винниченка,  чи будь-кого іншого, ознайомитися з діяпазоном тих наукових інституцій, чиї представники послуговувалися нашими архівами /від НАУКМА й Львівського університету ім. І.Франка  - до університетів  Німеччини, Канади/, погортати бібліографії книг, виданих на основі УВАНівських матеріялів. Але наші архіви - це й наш біль. Упорядкування й утримування їх в належних умовах потребують неабияких коштів та професіоналізму. Власне, про це відчасти йшлося і на  представницькій конференції /31.03-1.04 2000 р., УВУ. Мюнхен/, присвяченій проблемам збереження  матеріяльної спадщини українців зарубіжжя в нових реаліях української культури. До дискусії  в нарадах було запрошено й УВАН. Очевидно, доля багатьох наших архівних фондів  складатиметься більш успішно, якщо ми зосередимо  увагу на таких чотирьох  важливих факторах: по-перше, сумлінній традиційній  жертовності  громади, по-друге, пошуку важелів використання державних програм для підтримки етнічних культурних та наукових центрів у країнах поселення українців, по-третє,  готовності  України займати активну позицію щодо підтримки діяспорних ініціятив, включаючи їх до порядку денного міждержавних переговорів та двосторонніх угод. І останнє - робитимемо ставку на  інтелектуально-фахове  кадрове забезпечення. Такі висновки базовані на конкретному досвіді роботи УВАН.
    Є ще одна  подія, котра  змушує нас прискіпливіше осмислювати  власну сутність - це десятиліття Української незалежности. Україна, також попри найполярніші прогнози, здолала перше десятиліття своєї  державности. І це велика віха. Вона дає підстави для оптимізму, оскільки  історична зміна скерована в позитивне русло. В тому є й наша неабияка заслуга: члени УВАН - від Д. Дорошенка і до тих, хто належить до академічної кагорти сьогодні, - не лише обґрунтували в своїх знаменитих працях  необхідність Української державности як  реалії суспільно-політичного життя, а й боролися за неї й продовжують творити задля Української держави нині.
   Це довгий, тернистий шлях, яким йшла самостійницька українська інтеліґенція до  24 серпня 1991 року. Але все ж таки плеяда  українських інтеліґентів мала задум та здатність усвідомити ще на початку цієї дороги, що національна доля може найкраще вирішитися за умови існування двох чинників: необхідности національної свідомости й плекання української ідентичности. Саме задля  безперервности цього шляху ми працюємо, докладаючи стільки зусиль до збереження  живих свідчень нашої  історії й розбудови мостів між епохами й поколіннями. І в цьому, очевидно, полягає закон  самозбереження нації. Впевнений, що ми  й надалі будемо  попутниками, однодумцями, колегами на цій нелегкій, але дуже важливій дорозі.
                                                                                                                               

 
АРХІВИ

   
Завдячуючи  підтримці   приятелів та  меценатів, УВАН  вдалося провести  внутрішній капітальний ремонт столітнього  будинку, в якому розміщена  сама інституція. Це дало можливість кардинально  поліпшити стан утримання  архівних фондів, які були під загрозою  знищення. Сьогодні  архіви зберігаються в  окремому, цілком  відповідно кліматизованому приміщенні, фахово впорядковані  й відкриті для широкого кола дослідників.
   Протягом останніх  чотирьох років у фондах  УВАН працювало пів сотні  дослідників з Америки,  Европи та України.
Однією з найважливіших подій своєї чотирьохрічної діяльности  УВАН вважає факт  передання Україні малярської спадщини В. Винниченка, ініційоване  проф. Г. Костюком згідно з заповітом дружини  мистця Розалії Яківни.
 
  ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
   
УВАН і надалі вважає видавничу діяльність одним з пріоритетних напрямків своєї роботи, що засвідчує перелік видань, які побачили світ протягом  останніх трьох років. Підготовлені під егідою Академії чи базовані на першоджерелах УВАНівських фондів, вони зайняли гідне місце на книжкових полицях  наукової та науково-популярної літератури. А саме: О.Лешка,Р.Шішкова, М.Мушинка"Розповіді з Підкарпаття"; А.Даниленко, Л.Чабан "Юрій Володимирович Шевельов(Юрій Шерех).Матеріяли до бібліографії"; М.Антонович "Науковий збірник УВАН, том 4"; G. Lucky " Seven Lives - Ukrainian  writers of 19^th Century";  Л. Винар, Г. Бурлака, А. Шацька " М.Грушевський. Із літературної спадщини"; О. Біланюк, Т. Скрипка "М. Черешньовський. Статті, спогади, матеріяли"; О. Домбровський "Вісті УВАН ",  Л. Винар, І.Гирич, Ю.Кухарчук, Л.Сакада "Михайло Брайчевський-вибрані твори"; В. Ковтуненко "Загальна стереохемія"та ін. .
   Деякі з цих проектів започатковано ще попередньою  Управою УВАН. Одначе, продовжуючи ініціятиви попередників, попри всі складнощі /однією  з найбільших проблем залишається  брак коштів/, нинішній склад Управи доклав максимум зусиль, аби не знизити тієї інтелектуальної "планки", яка  виправдовує  високе наукове звання з багатющими традиціями й починаннями. Ще 5  рукописів /С. Гальченко "М. Драй-Хмара: літературно-наукова спадщина"; В. Німчук, Р. Лиса, А. Гумецька "Є. Тимченко - Матеріали до слов-ника української мови 15-18 ст."; Н. Вірченко "М. Кравчук - Вибрані математичні праці"; Т. Скрипка "Лариса Косач-Квітка. Матеріяли, документи, спогади"; O. Baran "Cossacks in the West"/ - знаходяться в завершальній стадії підготовки до друку. Також у надії на  розуміння й жертовність нашої громади, яка завжди допомагала Академії продовжувати свою активну й важливу видавничу діяльність, чекають на  свою нагоду побачити світ ще близько  20 публікацій, що мають неабияку наукову, культурницьку та історичну цінність.
                 
  КОНФЕРЕНЦІЇ  ТА ДОПОВІДІ
   
    За останні чотири роки Академія влаштувала понад 40  наукових конференцій та доповідей. Зокрема, особливий успіх та резонанс, громадське зацікавлення мала  конференція з нагоди  50-річчя УВАН у США, яка відбулася 5 листопада 2000 р. Серед сьгоднішніх починів   цієї наукової інституції заслуговує на увагу цикл наукових конференцій на тему: "Внесок  вихідців з України у скарбницю науки  і культури США". 
   Імпрези, влаштовувані Академією, як правило, супроводжуються тематичними  книжковими ви-ставками, головним організатором яких є директор канцелярії Оксана Радиш. За останнє чотирьохріччя таких  експозицій було підготовлено двадцять.

СПІВПРАЦЯ

   
    Президент УВАН, проф. О.Біланюк   закріпив й розширив  співпрацю з Інститутами української мови та української літератури НАНУ, з директорами яких -  проф. В. Німчуком та акад. М. Жулинським - він провів ряд зустрічей та переговорів у Києві та Нью-Йорку. Плідно розвивається також співпраця з Інститутом  історії України, Інститутом математики, Інститутом теоретичної фізики, низкою національних університетів та  галузевих академій.
   Одним з найважливіших досягнень у  цій сфері, з огляду на ту тривалу, приховану й відверту по-літику відсторонення  вчених  України від науковців української діяспори,  членство УВАН по праву вважає  підписання на рівні  президентів УВАН у США  О. Біланюка і НАНУ Б. Патона спільного "Меморандуму про порозуміння і спри-яння двосторонньому  співробітництву".

  "ЧЕТВЕРТА  ХВИЛЯ"

   
УВАН вдалося  залучити до активної  співпраці представників новітньої  іміґраційної хвилі, вбачаючи у них  і фахових співробітників, і  активних учасників  громадсько-наукових імпрез, і цікавих співбесідників. Сьогодні новітні іміґранти впорядковують архіви Академії, працюють в науковій бібліотеці,  виконують прес-секретарську роботу  тощо. Дві з трьох  лекцій серії "Внесок вихідців з України у скарбницю науки і культури США" виголосили молоді вчені з "четвертої хвилі". Позиція УВАН - активніше залучати до гро-мадського життя  інтелектуальний потенціял нової  іміґраційної хвилі.

   ЗА ЛАШТУНКАМИ
     
Попри всю самовіддану, жертовну й плідну працю УВАН, академія переживає нелегкі часи: фінансова спроможність інститутуції  катастрофічно зменшилася, довголітні віддані жертводавці відходять у вічність, банкові відсотки стрімко падають. Президентові  Академії доводиться  оплачувати з  власного бюджету і відрядження до України  в службових справах, і  телефонні  переговори  з "штабквартирою"  УВАН та  членами Управи. Так само чинять  ряд членів Управи, котрі не ви магають  компенсації  за діловіподорожі, поштові та телефонні витрати. Директор канцелярії п.Оксана Радиш віддає Академії по  12 годин на добу 7 днів на  тиждень, працюючи  майже  безплатно. На жаль, це "золоте покоління" поволі  маліє. Й, очевидно, подальша доля  Академії, як і багатьох  громадських  інституцій, великим чином залежить  від того, наскільки нове покоління, зокрема, нова іміґраційна  хвиля, усвідомлять значущість  служіння  УВАН  всеукраїнській  справі. Й лише осмисленність, помножена  на вчинки, дасть  Академії  підґрунтя й нову можливість продовжити свою велику справу.
       
                                                    Підготувала Катерина           
                                                    Кіндрась-Лабунська



П О Д І Я   Р О К У 2001

      Шостого березня  нинішнього року в Держа-вному музеї Тараса Шевченка в Києві відбулося відкриття  виставки малярської спадщини відомого письменника й  державного діяча Володимира Винниченка. Це зібрання мистецьких творів у травні 2000 року передала відділу рукописних  фондів і текстології Інституту літе-ратури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ УВАН у США. Акт передання колекції, що має історичну та мистецьку цінність, підписали тодішній  пре-м"єрміністр України Віктор Ющенко та президент УВАН проф. Олекса Біланюк. В урочистому відкритті взяли участь  тодішній віце-прем"єрміністр з гуманітарних питань М. Жулинський, міністр закордонних справ А. Зленко, голова  Державного  Комітету по контролю за переміщенням культурних цінностей О. Федорук та  інші державні достойники. Експозицію, до якої ввійшло 89 одиниць збереження (ориґінальні картини, виконані олією, акварелі, альбоми (туш, вугілля), переважно  творів періоду 1925-1939 років, на суд мистецтвознавців,  усієї громадськості України   виставлено вперше.

Доля відміряла йому 71 рік земного життя /1880-1951/ і ощасливила даром творчості. В. Винниченко написав 14 романів, більше  100 опові-дань, 23 драматичні твори, безліч публіцистичних статей, залишив нам унікальну щоденникову і епістолярну спадщину...
    А ще - картини.  Їх понад 100 - портрети, акварелі, пейзажі, натюрморти. Мало хто знає в Україні про це захоплення письменника, яке проявилося ще в юначі роки. 22 липня 1916 року Винниченко занотовує з певною самоіронією  в щоденнику:  "Мазав з нудьги поррет Левка Юркеви-ча". Його чутлива до природи,  кольору і ліній натура поривалася до фарб та пензля, про що згаду-вав  відомий  мистець С.  Гординський.
    В. Винниченко був одним із засновників "артистичної секції", яка  постала в квітні 1929 року при українській громаді в Парижі. Там же, у Франції, Винниченко брав уроки малювання, організовував художні виставки, зокрема, завдяки йому в 1924 році в Берліні відбулася перша персональна виставка його приятеля, талановитого художника й водночас таємного аґента  НКВС, власника альбому акварелей Гітлера Миколи Глущенка.
      Хтозна, як би склалася доля Винниченкових  малярських творів, якби не літературознавець Г. Костюк, якому ми завдячуємо за збереження архіву мистця та за перші ґрунтовні дослідження  життя й творчости  письменника. Незабаром по смерті В. Винниченка Григорій Олександрович  відвідав його "Закуток" на півдні Франції в м. Мужен.   
У  передпокої  оселі  його увагу привернув портрет дівчини в блакитній сукні з букетом у руках на тлі провансальського пейзажу, а в їдальні - натюрморт "Овочі", "Південний пейзаж"... З"ясувалося, що це роботи автора  знаменитої "Сонячної машини"... 
    ...На  виставці, розгорнутій у  Державному музеї Т.Шевченка, особливо впадає у вічі  "Автопортрет" 1929 року" /полотно, олія/. Своєю відкритістю й водночас загадковістю. Перед нами воістину Винниченко, якого ми ще не знаємо, який відкриє ще нам немало цікавого і несподіва-ного.
                                                             Микола Жулинський,
директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка, академік   НАН України


К О Н Ф Е Р Е Н Ц І Ї  *  Д О П О В І ДІ * 
І М П Р Е З И

Українство і світ

Цикл  наукових конференцій на таку тему при-урочила  УВАН до свого 50-річного ювілею. Шостого травня  в будинку УВАН у Нью-Йорку було виголошено три перші доповіді: доктора Василя Харика "Степан Тимошенко - основ-положник теорії міцности матеріалів", доктора Миколи Доліби "Теодозій Добжанський - на витоках модерної генетики", доктора Святослава Трофименка "Юрій  Кістяковський - при колисці  ядерної зброї".

    Більшості нашої спільноти  в Америці добре ві-домі імена  О. Архипенка, Я. Гніздовського, А. Вархола /Енді Варгол/ та інших таких же славних мистців, так чи інакше пов"язаних з Україною, котрі  стали  знаними й шанованими у світі. Менш відомі  нашій громаді корифеї американської науки, чиє коріння також сягає в Україну. Це насамперед Степан Тимошенко /1878-1972/ - основоположник  теорії міцности матеріялів. На-родившись  поблизу  Чернігова, він став знамени-тим у Америці. Всесвітньо відомий "батько" гелі-коптера Ігор Сікорський /1889-1972/ народжений у Києві. А першовідкривач міжзоряної  речовини Отто Струве /1897-1963/ родом з Харкова. Юрій "Джордж" Кістяковський /1900-1982/  народився в Києві - співучасник виготовлення ядерної зброї. Олександер Смакула \1900-1982\ народився в Галичині, здобувши світову славу винаходами в галузі  противідбивної оптики. Георгій  Гамов /1904 -1964/ - одесит, котрий в аннали американської науки ввійшов як піонер квантової теорії і космо-логії. Фізик Миколай "Нік" Голоняк /1928  р.н./, лавреат державних, академічних та індустріяльних  відзнак США, - син еміґрантів із словацької Лемківщини.
     Цей перелік можна продовжувати. Управа УВАН  вирішила, що було б цікаво не лише академічним колам, а й ширшому загалу  докладніше  дізнатися  про цих  світочів  американської науки, котрі є причетними до  України. 
     Першу серію конференцій зосереджено на  вчених природничих і технічних наук, оскільки  вони найменш  відомі  широкій  авдиторії.  Пізні-ше  Академія має на меті   представити також  світил гуманітарних наук, мистецтво- та  музикознавства. Наш вибір обмежується лише двома критеріями: походження  вченого чи його батьків з українських земель та  високі наукові заслуги як представника американської науки. Авторитет  прелеґентів, котрі   брали участь у   циклі конференцій "Внесок вихідців з України у скарбницю культури і науки Америки",  широка зацікавленість громадськості цією тематикою засвідчують, що   нове починання  УВАН - це можливість ще раз усвідомити  місце українства  в  світовому ін-телектуальному контексті.
           

КАЛЕНДАР ДОПОВІДЕЙ і КОНФЕРЕНЦІЙ:

- 21 січня - доповідь Тетяни Гошко,  кандидата  історичних наук, викладача Львівського університету ім.І.Франка на тему: "Функціонування самоврядних органів в українських містах на  маґдебурському  праві ХІУ-ХУІІ століть".
- 11 лютого - концерт солістки Національної опери України ім.Т.Шевченка, лавреата міжнародного конкурсу вокалістів Лідії Бичкової /рояль - лавреат міжнародного конкурсу  піяністів Володимир Винницький/, з нагоди святкування 50-ліття діяльности УВАН.
- 25 лютого - доповідь  Раїси Захарчук-Чугай, доктора етнографії та мистецтва, на тему: "Історико-етнографічні експедиції в Чорнобильський край /1995-99 рр./"

- 10 березня - 21-а щорічна наукова шевченко-знавча конференція за участю НТШ-А, УВАН /віце-президент Альберт Кіпа - відкриття,  д-р Во-лодимир Карпінич - доповідь на тему: "Шевченко і Ґете"/, УНІ Гарвардського університету, Гарріманського Інституту Колюмбійського університету.

- 18 березня - імпреза "Зустріч з Тарасом Шевченком" - у виконанні Івана Бернацького, народного артиста України.

- 8 квітня - доповідь доктора Елеонори Соловей  на тему: "Невпізнаність. Доля і спадщина поета: Володимир Свідзінський".

- 6 травня - відкриття  циклу конференцій на те-му: "Внесок вихідців з України у скарбницю культури і науки Америки".

- 17 червня - імпреза "Доля: велич і слава Олександра Смакули" з  участю племінниці фізика зі світовим іменем  докторем Анною Дмитришин.

- 23 вересня - доповідь Веніямина Трохименка на тему: "Соловки: слідами тих, які не повернулися" / з подорожніх вражень/.

- 21 жовтня - доповідь Анатолія Русначенка, доктора історичних наук, на тему: "Національно-визвольний рух в Україні /1940-50 рр./ в контексті Східної та Центральної Европи".

- 18 листопада - доповідь Лади Прилуцької, журналіста, на тему: "Сучасний стан екологічних проблем та громадський рух вУкраїні".

Персоналії

Лариса БІЛАНЮК, 
неврорадіолог,  дійсний член УВАН у США, професор  радіології Пенсильванського університету.

За останні  два роки опублікувала /у співав-торстві/ 8 праць з проблем радіології в кількох відомих американських та европейських  журналах. За персональними запрошеннями брала участь як  доповідач в  міжнародних  радіологічних конференціях  в Україні /серпень 2000/, Франції /січень 2000/, Японії /жовтень  2000/,  Мексиці /лютий 2001/  та  в шести  симпозіумах, що проходили  в США.
   
Олекса БІЛАНЮК,
професор /Swarthmore College /, дійсний член, президент УВАН у США.

Виступав на  Міжнародному  астрофізичному конґресі, Міжнародній   пропам"ятній фізичній   конференції ім. М.Боголюбова та на церемонії  відкриття виставки малярської спадщини В. Винниченка  в Національному музеї ім. Т.Шевченка - Київ /2000-2001/.  Опублікував  три статті в журналі "Світ фізики" /Львів/.

Володимир КАРПІНИЧ,
професор /Wilkes University/, дійсний член  УВАН у США.

Обраний членом академічного ділового Комітету губернатора Пенсильванії для встановлення стандартів навчання іноземних мов у коледжах і уні-верситетах  штату. Як доповідач брав участь у  конференції  ААА S та  в  спільній 21-й Шевченківській  конференції /НТШ-УВАН-Колумбійсь-кий-Гарвардський університети/. Опублікував статтю "Shevchenko and Goethe " в "Ukrainian Quarterly " та дві книжкові рецензії в " The modern language journal ".  Був обраний почесним промовцем на щорічній конференції "The final word " /2001/ y Wilkes University. Його промову видано окремою  книжкою  в "Wilkes University press ".

Альберт КІПА,
професор /Mulenberg College  /  голова  Відділу іноземних мов,  дійсний член, віце-президент УВАН у США.

Як  відомий германіст протягом двох останніх років  працював над новими дослідженнями, пер-кладами й редаґуванням.  Опублікував ряд статтей, найголовніші з яких: "Гетівський Ваймар і Україна"/ в співавторстві з Л.Рудницьким/ - "Записки Наукового  товариства ім. Т.Шевченка", "Lessing in Ukraine  " - "Lessing yearbook. А також  переклав  з  німецької мови працю "Україна, Білорусь, Литва" /стаття  М.Грушевського "Die Ukraine, Weissrussland, Litauen. " - "Український  історик".

Леонід РУДНИЦЬКИЙ,
професор, дійсний член УВАН у США,  ректор УВУ.

Організував на базі УВУ  Конґрес українських і н-мецьких германістів /2000/ та виступив на ньому з доповіддю. Окрім того  виголосив доповіді й прочитав лекції в Людвиг-Максиміліян Універси-теті /серія лекцій, Мюнхен, 2000/,  на  конфере-ції  ректорів університетів  України і Німеччини /Бонн, січень 2001/, у Лінгвістичному університеті /Київ, лютий 2001/,  Національному університеті ім. І.Франка /Львів, березень 2001/, НТШ /Львів, березень 2001/,  Університеті ім. В. Сте-фаника /Івано-Франківськ, вересень  2001/, на  науковій конференції в Урбана-Шампейн /червень 2001/ та ІІІ Всесвітньому  форумі українців /Київ, серпень 2001/.



Години праці:
Канцелярія - від 10-ої ранку до 5-ої по обіді.
Бібліотека - за домовленням.
Архів - щовівторка.
Наша адреса:
Ukrainian Academy of Arts and Sciences
206 West 100 th Street
        New York NY 10025
Телефон: (212) 222-1866
Факс (212) 864-3977
E-mail: Uvan@uvan.org